Маршрут: Полтавська область: Лубни - Полтава - Івонченці - Крутий берег - Федорівка - Харківська область: Красноград - Іванівське - Хрестище - Знаменка (печера) - Зміїв - Мохнач (давнє городище) - Реп'яхівка - Гайдари - Коропово - Суха Гомільша - Мілова- Протопопівка (Крейдяна гора) - Донецька область: Святогірськ - Райгородок (Крейдяні відвали, карєр) - Харківська область: Ізюм - Граково - Коробочкино - Есхар - Введенка - Кирсаново
З 21 по 24 серпня відбулася цікава краєзнавча розвідка маловідомими місцями Харківської області з заїздом на Донеччину, у Святогірську Лавру. Керівником і сумісно водієм нашої маленької компанії став Максим Назаренко, мандрівник, краєзнавець, популяризатор маловідомих місць України в соціальній мережі Facebook.
Впродовж чотирьох днів ми побачили багато цікавих природних місць, як то крейдяні гори, кар'єри, давньоруські городища, земляні фортеці Української Лінії, маловідомі садиби. Справжнім відкриттям поїздки стало відвідування Краснограду. Незнаний серед більшості туристів Красноград, як виявилося, має в своєму арсеналі цілу колекцію пам'яток! Знайомство з ними заняло півдня. Це справжня туристична принада на Харківщині!
Краєвиди під час зустрічей світанків стали для нас неймовірним враженням. Краса ландшафту та кожноденного дива - сходу сонця на Змієвих валах біля Змієва. Другий світанок ми зустрічали на Святих Горах у Святогірську. Сонце своїми першими проміннями освітлює споруди православного монастиря - третьої Лаври України. І от вже церкви чітко відображаються у Сіверському Донці, який несе свої води вздовж цієї святині.
Окремою пригодою стали пошуки в Сухій Гомільші давньославянського городища з безкурганним могильником зі слов'янським обрядом поховання — трупоспаленням. У вікіпедії згадується про фортецю з залишками кам'яних стін. Якщо це дійсно так, то влітку ці рештки знайти нереально. На горі городища чутно як співають степові трави, гудуть комахи і особливо бджоли. Бортництво серед мешканців села розвинуто. Нам вдалося навіть побачити роботу вулику, побачити рамки повними в сотах янтарного кольору меду та трохи посмакувати його, а саме соняшниковий. Мені, як людині, яка не любить мед від слова взагалі, мед сподобався. Він легкий, не п'янкий.
Нарешті було реалізовано моє бажання побачити земляні лінії Української лінії, військово-інженерна система земляних укріплень зведених у 1731–1770 рр. Особливо ефектно виглядає це з квадрокоптеру. Лише з висоти 350 метрів вдалося охопити повний периметр фортеці Святого Іоанна. До речі, в селі Берестовенька поруч якого розташована фортеця є справжня перлина дерев'яного зодчества на Харківщині - церква Покрови Пресвятої Богородиці. Церква дуже постраждала в страшні 30-ті роки ХХ ст. Тоді було демонтовано купола та розібрано дзвіницю, влаштовано... сільський клуб. Зараз церкву відновили. Всередині нові, але дуже гарні розписи.
Впродовж всієї поїздки нам траплялися чудові представники архітектурного стилю український модерн.
У селі Введенка ми відвідали найстаріший деревяний храм Харківщини - Введення в храм Пресвятої Богородиці - зведений після 1777 р.
Останнім пунктом нашої подорожі був цегляний красивий храм у селі Кирсаново.
Коментарі
Дописати коментар